… Всі розкриють таланти свої, але школу ніхто не забуде…
Роль освіти в житті селян важко переоцінити. Саме школа давала селянським дітям можливість здобути собі кращі умови життя, вийти «в люди» і відкрити для себе світ.
Шкільна освіта була тим містком, який відкривав українським селянським дітям дорогу в світ до кращого життя. Тому історія розвитку української школи – це історія боротьби українців за свою кращу долю.
У найдавніші часи освіта починалася від науки в дяка, в якого діти навчалися рахувати, молитися, а також читати церковні книги. Ті школи були нерегулярними і їхня діяльність залежала переважно від суб’єктивних факторів. Відомо, що ще під час генеральної перевірки парафій 1764 року о. М. Шадурський наказував парохам засновувати в селах школи-дяківки, в яких мали жити дяки. Школи мали бути недалеко від церкви і перебувати під опікою парохів. Невідомо коли саме постала така перша дяківка в Демні, але відомо, що у 1857 році вона тут ще була. У 1858 році в метричних книгах вже згадувався дяк Петро Хрептик. Він міг бути і вчителем у селі.
Коли новий парох (очевидно, о. Хоминський) агітував селян до заснування впорядкованої школи, то один старший чоловік сказав перед шкільною комісією: «Ми вже тілько літ були без професора, та й ми жили, а тепер фундуй тому священику школу, давай на професора, ломи камінь на церков, а то звідки все взяти?».
31 серпня 1863 року громадська рада ухвалила акт фундації школи в селі, за яким вчителеві визначалася річна плата 90 зр1 від громади. 1864 року в школі вчителя не було, хоч громада обіцяла 90 зр, 12 мац зерна та 4 сяги дров. У 1865 році місцевий дяк за навчання дітей отримував від громади 90 зол2 в рік, 6 мірок зерна та 16 кубометрів дров. Оскільки ця сума була надто малою, то з 1 вересня 1873 року вчитель почав отримувати від громади по 200 зр та ще 10 зр на канцелярські потреби (на папір, чорнило, губку, крейду). Громада мала по черзі давати людей для виконання шкільних робіт (рубання дров, прибирання, сторожа). Вчитель також мав чверть морга городу і безплатне житло у школі. Фундація графа Скарбка давала школі 6 сягів дров, які громада мала своїми силами доставити з лісу, порізати та порубати. Дрова вартували 18 зр, а їх доставка та рубка – 12 зр.
У 1867 році вчителював дяк Андрій Смеречинський, який навчав тут 32 хлопців та 11 дівчат (мали ходити до школи 83 хлопці та 65 дівчат). Тобто тільки 29% дітей шкільного віку відвідували школу.
Навчання в однокласних школах було розтягнуте на 6 років у 4 відділеннях. У двох перших діти навчалися по рокові, а в двох наступних – по 2 роки. Але більшість ходили до школи тільки рік-два. Навчання тривало з 6-річного віку. Згідно шкільного закону діти, яким виповнилося 12 років, повинні були ще протягом трьох років відвідувати так зване повторювальне навчання в недільні та святкові дні, щоб не забути вивченого в попередні роки. А вчили небагато – читати, писати та рахувати. Від цих трьох головних наук школи називали тривіальними ( від латинського «трівіум» – три).
У кінці 1873 року громада вже закінчувала будівництво нового шкільного будинку, який вартував 2200 зр. У класі було 5 лавок для учнів, дошка, шафа для книг, стіл, крісло та стінний годинник. Весь цей інвентар вартував 24 зр.
Навчалися у школі здебільшого хлопці, бо дівчат батьки посилали туди дуже мало. У 1871 році співвідношення їх становило 44:10, у 1872 – 35:12, у 1873 – 41:9. Хоча в селі у 1873 році було 85 хлопців та 63 дівчини шкільного віку (тобто від 6 до 12 років), лише третина їх відвідувала школу.
16 лютого 1874 року школа була визнана ететовою. При цьому було визначено, що річний дохід вчителя буде становити 300 зр (в т.ч. 200 зр готівкою від громади, 53 зр від двору та 47 зр з шкільного повітового фонду). Школа мала утримуватись на 95% коштом громади і тільки 5% витрат на неї покривав двір. Громада, «виходячи з давніших зобов’язань», також мала давати 13 зр «на послугу шкільну». Крім того шкільний фонд забирав з неї 10 зр, які платив школі на придбання крейди та інших навчальних приладь.
Влітку 1885 року був оголошений конкурс на посаду вчителя в Демні з окладом 400 зр. Відомо, що на початку 1887 року дійсним вчителем в Демні був затверджений Григорій Климковський.
11 квітня 1892 року в Демні з ініціативи шкільної повітової влади відбулася нарада, на якій було прийняте рішення про перетворення місцевої школи у 2-класну. Підставою до цього послужила велика кількість дітей у селі. На нараді присутні управитель двору Адам Кудельський, о. Микола Фільварків, війт Атанас Верещинський, його заступник Іван Зарицький, уповноважені у шкільних справах від громади Іван Дембіцький та Федь Стецьків. У присутності шкільного інспектора Антона Левандовського громада погодилася утримувати двох вчителів, добувати до школи ще три додаткові приміщення. Це будівництво громада зобов’язалась закінчити до вересня 1896 року. З 1 вересня 1892 року школа стала 2-класною. Обом вчителям була визначена платня по 300 зр в рік, але одному з них крайовий шкільний фонд доплачував 50 зр за керівництво школою.
Учителі не тільки навчали дітей грамоти, але й прищеплювали їм певні трудові навики. Відомо, що Андрій Баран з Демні отримав похвальну грамоту від організаторів крайової етнографічної виставки у Львові за кошикарські роботи з соломи.
У 1904 році в селі був введений в дію новий шкільний будинок з 3 навчальними приміщеннями. Кімнати були досить великої площі (І – 10,25 х 6,15; ІІ – 9,75 х 6,15; ІІІ – 8 х 6,2) та висотою 3,8 м. Для опалення школи було визначено 35 куб.метрів дров. У 1905 році шкільна влада визначила, що утримування школи повинно становити 620 корон у рік.
У 1914 році школа мала статус 4-класної і навчалося у ній 304 учні.
18 травня 1925 року шкільний інспектор з Жидачева повідомляв львівську шкільну кураторію, що він отримав з Демні 62 декларації батьків для 87 дітей з вимогою української мови навчання. Але ті декларації не мали юридичної сили, бо були підписані без присутності війта. Крім того з села було подано 50 декларацій за навчання дітей польською мовою. Тому інспектор пропонував ввести у 2-класній школі в Демні з 1 вересня 1925 року двомовне навчання.
28 жовтня 1925 року кураторія видала розпорядження про введення двомовного навчання у Демні (залишаючи окремий польський клас).
З 1 вересня 1926 року школа фактично стала польськомовною. Катехизм та українську мову учням викладали українською мовою, інші предмети – польською.
Тим часом восени 1925 року школа стала перед іншою проблемою. Треба було спішно підвищувати її статус, або як мінімум дати ще одного вчителя. Михайло Козинський ще 1 липня 1925 року повідомив кураторію, що із зобов’язаних до навчання 228 дітей до школи було записано 198. Але й ті мали би навчатися в умовах, за яких дитина мало що могла навчитися. Класи були переповнені. На 1-й рік навчання були записані 47 дітей, на 2-й – 38, на 3-й – 35, на 4-й – 29, на 5-й – 34, на 6-й – 15. Навчання проводили двоє вчителів у дві зміни. Перша зміна навчалася з 8 до 11 години, а друга – з 13 до 15 години. При цьому директор зазначив, що якщо вчитель працював водночас з двома віковими групами, які разом мали понад 60 дітей, то це негативно відбивалося і на якості навчання, і на дисципліні. Адже поки одна частина робила письмові завдання (тихе навчання), вчитель з іншою частиною відпрацьовував усні вправи (голосне навчання).
У 1930-их роках в школі було 5 вчителів. Серед них було 4 поляки та 1 українець.
Восени 1933 року в Демні було 294 дітей шкільного віку (283 греко-католиків, 8 римо-католиків, 3 юдеїв).
У 1983 році у селі введено в експлуатацію нове приміщення для школи. На даний час функціонує ДНЗ у будівлі де була розміщена школа до 1983 року.
До 1982 року директором школи була Манюк Віра Фотівна, яка розпочала будівництво нового приміщення школи.
У 2001 році реорганізована у Демнянську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів на підставі розпорядження Миколаївської РДА № 398 від 31 серпня 2001 року та наказу відділу освіти Миколаївської РДА № 845 від 31 серпня 2001 року. У 2012 році реорганізована у Демнянський навчально-виховний комплекс.
У 2021 році Демнянський НВК реорганізований у Демнянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області
Директорами школи з 1982 року були:
1982-1984 – Держило Роман Федорович;
1984-1990 – Верещинський Семен Михайлович;
1990-2000 – Держило Роман Федорович;
2000-2004 – Сидор Роман Ярославович;
2004-2021 – Коник Василь Петрович.
2021- по даний час Костко Мар’яна Іванівна
______________
1 зр – ринський золотий – грошова одиниця в Австро – Угорщині. Складався з 60 крейцерів.
2 зол –золотий – грошова одиниця, яка вживалася в Галичині до 1772 року. Складався з 30 грошей.