Життя у нашій школі від перших днів війни не завмерло. Тут було людно і кипіла робота від самого початку. Спершу спільно з представниками молодіжної організації «Єднання» Бачинським Святославом та Більською Вікторією було організовано плетіння маскувальних сіток. До цієї роботи приєднувалися не тільки учні та вчителі школи, а і молодь села, старші люди і навіть дошкільнята (наймолодшій учасниці – Мисик Софійці – всього 5 рочків!). Підтримували всіх учасників акції і директорка школи, і представники влади, і парох місцевої церкви о. Степан Цихуляк. Наш результат – 22 сітки.
Згодом за кілька годин після оголошення жителі села облаштували у класних кімнатах 70 ліжкомісць для тимчасово переселених осіб. А ще збирали продукти харчування, засоби гігієни, одяг…
За час війни с. Демня надала прихисток кільком сім’ям біженців з тих областей України, де ведуться воєнні дії. У Демнянському ЗЗСО І-ІІІ ст. дистанційно навчаються сім учнів, яких класні керівники під’єднали до робочої дистанційної платформи з перших днів їхнього переселення. Це і учні початкових класів, і старшокласники.
Ось враження Марченка Максима, учня 9 класу:
«Мене звати Максим, мені 14 років. Я приїхав сюди з Херсона, як тільки наша держава опинилася в такій трагічній ситуації. З самого початку мене сприйняли добре. Мені дуже сподобався підхід вчителів до уроків. Більшість учителів з почуттям гумору, і це, як на мене, дуже добре, я зміг відволіктися від негативних думок. Моя мама захищає нашу батьківщину на території моєї рідної області. І тепер мені комфортно перебувати тут, в Демні, навчатися, хай і дистанційно, у цьому класі. Мені пощастило знайти тут багато друзів, зокрема серед однолітків. Нас об’єднує любов до спорту, а тепер ще й непримиренність до ворогів. Слава Україні!!!»
Класний керівник 9 класу Скрипець Г.М. каже, що Максим уже має багато друзів. Це тому, що мовний бар’єр практично відсутній. Хлопець досить добре розмовляє українською. До навчання вже призвичаївся. Легко йде на контакт, цікавий співрозмовник.
Галина КОС