Рік…
Заціпеніння… Коли не можеш ні рухатися, ні говорити, ані думати.
А потім – невідомість, безпорадність, страх… Думки хаотично метушилися в голові.
Ми ніби прокинулися, а найстрашніший сон лише набирав обертів. Не хотілося вірити, але докази були перед очима. Новини, новини, новини… Телефонні дзвінки, месенджери… Що робити? Тривога сковувала тіло. Паніка та метушня. Їхати чи лишатися? Щось вирішувати. Ми не були готові… Таким був наш перший день повномасштабної війни…
Рік болю. Рік крові та жаху, від якого у жилах холоне кров. Обірвані життя та покалічені душі. Руйнування нашої країни. Знищення українського народу. Рік зими та нескінченного лютого…
Рік стійкості, незламності духу та волі українців
Любов, підтримка, згуртованість та допомога. Хоробрість, сила, доброта. Крізь біль та страх. З ненавистю до загарбників та гордістю за своє. Рік темряви в квартирах та світла людських душ. Рік героїв, які не в голлівудських фільмах, а серед нас…
Великий уклін ЗСУ та усім, завдяки кому ми живі… Вічна пам’ять тим, хто вже в іншому світі